Кодекс військового священика (капелана)

Військовий священик (капелан), відповідаючи на поклик Божий, бере на себе обов’язок дотримуватись заповідей любові та таких принципів:

  1. служити Богу і з Його допомогою людям, які служать і працюють у Збройних Силах України;
  2. дотримуватись традицій і практики своєї церкви (релігійної організації);
  3. бути свідомим того, що як військовий священик (капелан) для військовослужбовців Збройних Сил України він працюватиме в поліконфесійному середовищі і тому добровільно бере на себе обов’язок співпрацювати з капеланами інших релігійних конфесій для забезпечення душпастирської опіки військових та членів їхніх сімей, котрі перебувають під його опікою;
  4. намагатися забезпечити задоволення релігійних потреб (душпастирську опіку) віруючим інших конфесій (релігій) в межах своєї компетенції так само сумлінно, як він це робитиме для вірних своєї конфесії (релігії);
  5. поважати релігійні переконання та традиції віруючих військовослужбовців як і право на свободу світогляду невіруючих;
  6. здійснюючи моління і Богослужіння, на яких присутні представники інших конфесій (релігій), намагатися звертати увагу на питання, які є спільними, не допускаючи міжконфесійних поділів та суперечок;
  7. поважати релігійні вчення, переконання та практики кожного військового священика (капелана), який служить військовослужбовцям Збройних Сил України;
  8. не вимагати від військовослужбовців Збройних Сил України  служіння чи використання практик, які суперечать релігійним практикам їхньої конфесії (релігії);
  9. намагатися підтримувати своїх колег в служінні через побудову конструктивних відносин із ними, а також і з персоналом за місцем служіння;
  10. намагатись бути прикладом у дотриманні духовних практик, святості та здорового способу життя, а  також приділяти час для участі в освітніх та рекреаційних програмах, задля свого професійного та особистого розвитку;
  11. узгоджувати розпорядок свого духовного служіння з військовим розпорядком;
  12. у своєму служінні звертати увагу на працю з сім’ями військовослужбовців;
  13. чесно захищати всіх від дискримінації на основі релігійних переконань, національності та статі;
  14. дотримуватись конфіденційності щодо інформації, яка отримана під час його служіння;
  15. не займатися переманюванням у свою віру послідовників інших конфесій (релігій), маючи право проповідувати тим, хто не ідентифікує себе з іншою конфесією;
  16. маючи духовну владу, якою його наділила його церква (релігійна організація), ніколи не використовувати свій статус задля нанесення шкоди особистості людини в релігійному, моральному та емоційному розумінні;  використовувати своє душпастирське служіння лише задля якнайкращого задоволення релігійних потреб людей, які перебувають під його опікою;
  17. виявляти особисту віру та любов до Бога у своєму житті, намагаючись спільно зі своїми колегами священнослужителями сприяти служінню в гідності і честі, до якого вони були покликані.

Затверджено 5 червня 2013 року на засіданні Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України.

Інститут релігійної свободи, Київ 

www.irs.in.ua

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *