30221486_10212398331373639_7949943052821331968_n

Наша Плащаниця, Наша Страсна п’ятниця…

Ісус помер…

“Помер” – це, коли щойно був, а тут раз – і пустка. Завжди дуже несподівана. Саме там, де мріяв, усміхався, спілкувався, жив – був. А тепер прозора порожнеча одягає його обриси і розмовляє його голосом, дивиться тим самим поглядом, навіть усмішкою його намагається усміхатися. Але усмішка та якась невесела, порожня. Суцільна порожнеча на тому самому місці, де ще зовсім недавно був дуже живий і дуже важливий Хтось. А тепер інший день чужого часу. Той самий, якому назавжди судилося стати Страсною п’ятницею.

У світі існує дві речі, в яких людина не має жодних підстав сумніватися: “я народився” і “я помру”. Жодних сумнівів: так просто, певно, так беззаперечно. Чому ж тоді болить така завжди болюча печаль, що нездоланно ходить слідом, ніби тінню від власної особистості проектуючи себе у чиюсь долю? Печаль, що стає дійсністю; біль від того, що якась дійсність минула.

У печалі такої є ім’я, зовуть її “Мати”. І біль той не безіменний. Його звати “Син”. Вони часто зустрічаються під хрестами. Під тими самими хрестами, на яких історія безжалісно розпинає просто людину в координатах звичайного людського життя. Ніби цвяхами пронизує, знерухомлює, паралізує уламками від артилерійських снарядів. Як тепер під Іловайськом, Дебальцевим, у металево-бетонних нетрях ДАПу чи в степах Приазов’я. Мати Печаль і Син Біль вкотре перетинаються у непроглядній порожнечі під якимось із хрестів, очікуючи воскресіння життя – світанку нового дня, в якому не буде більше “ні болю, ні печалі, ні зітхання, а лиш життя безконечне”.

Мати Печаль і Син Біль – сьогодні, як і тоді – дивляться на розп’ятого Бога, шукаючи надії, певності, що все було недаремним, що іще, зрештою, не все сказано, що остаточне слово в історії людства завжди залишається за Любов’ю. Тільки їй під силу здолати прірву часу та простору, пустелю самотності та порожнечу чиєїсь відсутності. А відтак, смерть – то не кінець, а лише початок. Бо коли Любов справжня – сильніша за саму смерть.

Як тоді в Єрусалимі…

30124466_10212398328853576_2039883211017814016_n

Страсна п’ятниця,
06.04.2018
О. Андрій Зелінський, капелан 36 ОбрМП

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *