18813910_10209947630627652_5360961344034107875_n

Подорож у країну морпіхів

У безмежних обширах Всесвіту існує країна, якої не відшукати на жодній карті світу. У неї немає своїх широт і довжин, своєї території й площі. Її не замальовують якоюсь особливою барвою на античних фоліантах історичних атласів чи на цупкому папері сучасних політичних мап. І причина тому проста: країна та не має меж. Вона не ховається в густих лісах і не простягається безкраїми степами. Берегів її не омиває жодне з відомих нам морів. Для неї не існує місця в жодних системах координат. Що, проте, не робить її менш дійсною. Ця країна зовсім справжня. У неї дивна географія. Вона розпочинається з глибин людського серця. Вона там, де людина прагне пригод; де дух штовхає на подвиги, а воля гартує міцний, як сталь, характер; вона там, де цінують справжнє і сміються з фейкових артифактів; вона там, де труднощів не бояться, а навпаки – їх обирають. І хоча вона завжди зовсім поруч, відшукати дорогу в нашу країну, однак, не так уже й легко: вдається не кожному.

Усяк, хто відважився кинути виклик гнітючій банальності монотонних життєвих буднів із дуже убогим діапазоном ймовірних подій – уже в дорозі. Його вітрила підняті, його серце шукає. Орієнтиром для руху є шпиляста скеля, що гордо височить над метушливим людським повсякденням – Скеля Вірності. Ворота в Країну морпіхів за тією скелею. У неї свої крила, свій меч і свій якір. Ті крила – то сила Духу та безсмертя, крила самого фенікса, що неминуче відновлюється із попелу та згарищ. Меч – той, яким упродовж століть відстоювали свободу та гідність свого народу мешканці тієї країни. У самій же скелі живе великий Дух, що дарує життя, наповнює, надихає цілу країну й кожного її громадянина. Дім там, де кидаємо якір. Великий Дух замешкав тут, у скелі, на якій стоїть наша країна. Тут його якір. Саме з цієї щоденно, коли над цілим краєм лунає мелодія величного славня та майорять барвисті знамена, здіймаються в небо над країною журавлі з добре знайомими її громадянам обличчями. Вони вірно чатують над долею цілої країни, прикривають її своїми крильми від усілякої небезпеки, навіюють усякого добра. Колись вони були відважними воїнами, що залишилися вірними до кінця – вірними завжди. Сьогодні – ангели-охоронці.
Країна морпіхів розпочинається саме тут, з цієї скелі – з вірності тих, хто не зрадив своїм побратимам, рідному народу, своїй Батьківщині. Тут, у цій динамічній і нездоланній вірності, що не дозволяє зупинитися, завмерти, здатися, що підштовхує, спонукає, надихає на боротьбу, саме тут наше коріння.

За скелею, в західному напрямку, – ворота в Країну морпіхів. Пройти крізь них може не усяк: дозволено не кожному. Необхідно правильно відповісти на чотири запитання. Хоча відповіді й короткі, іспит не з простих. Коли, зупинившись посеред життєвого гамору, подорожній запитує себе: “Хто я?”, то в Країну морпіхів може увійти лише той, у кого першою відповіддю, що виринає в його свідомості, стає одне єдине слово – “Морпіх”. Чому “морпіх”? Бо вірю, що життя людини – то безупинна борня, що вимагає сили духу та гарту волі, любові до нестримного руху вперед і зневаги до страху, що сковує м’язи та уяву; бо не готовий завмерти у смертельному безрусі; бо марю перемогою – бо “воїн”… “Який” воїн? Той, що не здається, не зупиняється, не залишає побратима, не втомлюється боротися за саму перемогу – над собою, над життєвими викликами, над ворогом. Воїн – “вірний”. “Коли” вірний? Не вчора, не завтра – “завжди”! Доки живу і дихаю, рухаюсь до визначеної мети, до остаточної перемоги, залишаючись вірним собі, вірним своїм, вірним завжди…

У Країні морпіхів живуть дивні та прекрасні істоти – морпіхи. Вони дуже відрізняються від усіх інших біологічних видів: у них смугаста душа та чорний берет. А ще у кожного – свій якір, свої крила та свій меч. Країна морпіхів – країна воїнів. Воїнів особливих – вірних завжди. Саме з цього глибокого усвідомлення в житті просто людини розпочинається надзвичайна пригода, звідси у незвідані далі тягнуться міріади шляхів крізь неосяжні морські та небесні простори, крізь час і увесь обшир людського буття.

Коли в серці морпіха народився морпіх, він розпочинає свою подорож до вершин. Три сходинки дозволяють йому здійнятися над собою туди, куди голосом із самого серця його постійно кличе великий Дух. І кожна з них вимагає цілого життя і шалених зусиль.

1) ЧЕСТЬ
Морпіх – людина високих моральних якостей. Його цінності – глибоко в його серці. Він добре усвідомлюємо, що “бути” значно важливіше, аніж “вдавати”. Навіть коли це й вимагає від нього значних зусиль. Морпіх завжди намагається бути справжнім. Він не дає порожніх обіцянок і намагається неухильно дотримуватися даного ним слова.

Довіра побратима – скарб, яким дорожить кожен морпіх від простого матроса до командира найвищого рівня; вірна та віддана служба – найвища нагорода для кожного воїна, вона – його покликання, його сутність, його честь. Морпіх – воїн честі!

2) ВІДВАГА
Морський піхотинець – не просто воїн, а завжди відважний воїн. Морпіх не боїться випробувань, він їх шукає. Воїн не уникає труднощів, він їх обирає. Морпіх – не той, у кого відсутній страх, а той, хто уміє дивитися крізь власний страх у напрямку спільної перемоги.

Народжений перемагати не вагається бути першим – в житті та в бою. Морпіх не вагається зробити перший крок, жити заради боротьби, битися заради перемоги. Він готовий завжди. Морпіх – перший у бій!

3)ВІДДАНІСТЬ
Відданість морського піхотинця проявляється у його незламній рішучості продовжувати шлях навіть тоді, коли інші зупиняються. Воїн не боїться руху, його може злякати лише зупинка на шляху до перемоги.

Не існує в світі нічого міцнішого за вірне плече побратима морпіха. Ми б’ємося єдиним серцем, дихаємо єдиним духом, разом розділяємо біль втрат і радість спільних перемог. Рішуча відданість одне одному, Морській піхоті, рідному народу та нашій боротьбі дозволяють нам впевено рухатися до нашої спільної перемоги і бути справжнім взірцем для інших. Морпіх – вірний завжди!

Здолавши дорогу вгору, морпіх потрапляє в саме серце своєї країни – на Плац. Тут відбувається найважливіше: складаються присяги, оголошуються накази, визнаються досягнення, тут багато стає одним цілим, єдиним тілом, єдиним рухом, тут витає Великий Дух. Це його простір. Тут ідеали, викарбувані в тілі сучасності словами КЛЯТВИ морського піхотинця, торують собі шлях до окремого серця та розуму. Тут кожні уста урочисто проголошують те, у що безсумнівно вірять: “Я буду відважним воїном, відданим захисником України, щирим побратимом – гідним морським піхотинцем, ВІРНИЙ ЗАВЖДИ!
Клянусь!”

Відтак морпіх стає самим стремлінням до досконалості в усьому. Його Зовнішній вигляд виражає його засадничі життєві принципи. Він завжди стрункий, з піднятим підборіддям, із поглядом, впевнено скерованим у напрямку чергової перемоги. Бадьорий духом і міцний тілом із впевненим і уважним поглядом, морпіх завжди готовий до виконання поставлених завдань. Йому притаманна розсудливість, його почуття підпорядковані розумові: коли необхідно, він діє зважено та обережно, але без тіні страху чи сум’яття на обличчі.

Морпіх не втомлюється вивчати – себе, свого побратима, свою справу, свого ворога. Його мова проста. Його тіло – чисте. Думки його ясні та чіткі. Його поведінка відповідає його думкам і словам. Його життя стає відданою службою. Його служба – вияв вірної любові до свого народу, до своєї родини, до цілої країни та кожного окремого побратима морпіха. Саме цю відданість у будь-яких життєвих обставинах демонструють його дух, його стиль, його погляд.

Саме тут, на Плацу, Великий Дух втілюється в долю кожного окремого морпіха, довершуючи свій задум, формуючи в ньому нове життя, нову особистість – воїна, захисника та побратима.

1) ВОЇН
Воїн – це тип характеру. Його життя – постійна й безупинна боротьба. Він не втомлюється, не зупиняється, не здається на шляху до остаточної перемоги – над собою, над життєвими викликами, над ворогом. Перемога – його ціль, його мрія, його мета. Перемогою він марить, нею живе, до неї невтомно йде. Справжній воїн – завжди воїн: на полі бою та в житті. Він не припиняє працювати над собою та гартувати свій характер. Морпіх – народжений перемагати!

2) ЗАХИСНИК
Морський піхотинець завжди готовий до виконання поставлених завдань. Він – захисник! На морі, у небі й на землі не вагається вступити в бій за своїх і за своє. Його вірність – щира відданість у найвирішальніших моментах. Його життя – служба. Його служба – вияв вірної любові до українського народу, до своєї родини, до Морської піхоти та кожного окремого побратима морпіха. Морпіх – життя за своїх!

3) ПОБРАТИМ
Морпіх – вірний завжди: спільній місії, традиціям Морської піхоти та кожному побратиму морпіху. Ми не просто друзі й товариші по зброї, ми – морпіхи. Ми не залишаємо своїх на полі бою. Ми не кидаємо своїх перед викликами мирного повсякдення. Міцне плече побратима завжди поруч. Кожна куля та кожен постріл лише зміцнюють вузи нашого братства. У нас спільна для всіх мрія, у нас один на всіх Дух. Раз морпіх – морпіх назавжди!

морпіх

Воїн вірний завжди – завжди у русі, у постійній боротьбі. Стан спокою йому чужий. У нього своє покликання. Саме звідсіля, з Плацу, вирушає морпіх щодня з особливою місією: ВЕСТИ! БОРОТИСЯ! ПЕРЕМАГАТИ! Це його завдання, його покликання, його місія. Кожен справжній морпіх добре знає: чого бажає від життя, які ресурси має в наявності та як їх перетворити у свою мету – в перемогу. Відтак, із чіткими координатами на життєвому шляху, він стає орієнтиром для інших. На нього дивляться, за ним ідуть. І він не боїться вести за собою – до перемоги. А перемагає той, хто не здається. Він навчився приймати правильні та вчасні рішення в умовах стресу, життєвої турбулентності та запеклого бою. Він приборкав свої страхи. Він здолав самого себе. Він відчув смак справжньої свободи. Де він – лад долає хаос. Кожен морпіх завжди пам’ятає про довірене йому завдання і ніколи добровільно не зупиниться, доки його не виконає. Не екзальтованим глослів’ям, а власним прикладом він здобуває довіру та навчає інших. Він – мандрівник у мінливому світі великих можливостей, але ціле його буття, наче стрілка компаса, неухильно спрямоване до перемоги. Він – людина-дія, зразок, орієнтир. Він родом із Країни морпіхів.

У Країні морпіхів колишніх не буває: раз морпіх – морпіх назавжди. Коли якоїсь миті якогось дня, перед вечірньою зорею, морпіху раптом стає сумно, він звертає свій погляд туди, на вершину тієї скелі, з якої щоденно на журавлиних крилах в небо над його долею здіймаються світлі душі тих, хто залишилися вірними назавжди. І світ над Країною морпіхів тоді запалюється в його очах ясними поглядами Діми, Роми, Льоні, Сашка… Їхні радощі та смутки, їхні нездійснені в цьому житті мрії залишаються поруч завжди. І тоді морпіх розуміє, що належить до чогось вічного, безмежного, як всесвіт, більшого за саме життя. А в його серце впевнено пробирається усвідомлення того, що їх мрії таки мають право бути здійсненими. І за них вартує боротися – вірно і до кінця.

…..

Якщо раптом, одного дня, тобі нездоланно закортить дізнатися, що ж насправді відбувається по той бік світу, в якому народився, живеш і до якого так звик, не злякайся своїх бажань, не сховайся від них у нетрі своєї посередності, вийди назустріч вітрам, що дмуть у вітрила твоїх мрій: можливо, один із них – із неосяжної Країни морпіхів. Можливо, це бажання – твоє, і мрія – твоя, і шлях – теж твій. Відважся на нього. У світі людей існують лише дві речі, про які можеш бути певним: ти народився і ти помреш. Все решта варто інколи піддавати сумніву. Навіть сам факт власного життя. Адже більшість людей у твоєму світі так ніколи й не знайшли в собі сили розпочати жити, не відважилися. У Країну морпіхів потрапляють лише ті, хто не піддається власним страхам і не зраджує своїй мрії. Країна морпіхів – для вірних завжди.

отець Андрій Зелінський,
капелан 36-ї окремої бригади Морської піхоти ВМС ЗСУ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *